25.01.2024р.

Як освітяни можуть допомогти дитині адаптуватися після втрати близької людини?

У непростий час дорослішають наші діти.

Жодні дорослі не бажають для своїх дітей переживати війни, катаклізми, природні катастрофи… Але, на превеликий жаль, ці жахливі події відбуваються сьогодні. Війна несе за собою великі втрати і саме тому наше суспільство має стати жалобокомпетентним.

Цього місяця ми багато говоритимемо про втрату та як допомогти її пережити.

Маємо навчитися бути поруч із людьми, які переживають втрату. Зазвичай, це те, чого вони потребують найбільше.

Нашим дітям потрібні добрі дорослі, які разом сумуватимуть, разом пригадуватимуть, щоб допомогти сформувати місце в серці для того, кого вони втратили.

Варто зауважити, що втрати теж бувають різні. Діти можуть так само сильно переживати втрату близької особи, як і втрату будинку, в якому вони виросли, втрату домашніх улюбленців, втрату близьких друзів, втрату мрій…

У житті дитини є багато дорослих, які можуть іти поруч, коли вона крокує дорогою смутку і жалоби.

Публікація підготовлена у рамках просвітницького проєкту за підтримки Americares

А також у партнерстві з ініціативою Олени Зеленської Ти як? та у рамках

#комплексна_програма_охорони_психічного_здоровя__та_психосоціальної_підтримки_цивільного_населення,

Координаційний центр при ЛОВА

Львівська обласна державна адміністрація

 18.12.2023р.

В Україні для підлітків запустили безкоштовний психологічний онлайн-тренажер!

Він містить розділи із вправами для різних вікових категорій, тож може стати у пригоді навіть дорослим. Рекомендується використовувати підліткам від 13-14 років.

Розроблені для підлітків завдання дають змогу покращити психологічний стан у разі таких проблем:

початкова депресія (втома, погіршення стану здоровʼя, злість, дратівливість);

стрес, пригніченість;

тривожність (емоційне хвилювання);

апатія (відсутність почуттів);

сум (невеселий важкий настрій);

порушення сну.

Тренажер створено у межах співпраці між Управлінням ювенальної превенції Нацполіції та благодійною організацією «БФ «HappyMind.Help».

Переходьте за посиланням: https://happymind.help/teen/

Освітній простір

07.12.2023р.

У сьогоднішніх умовах батьки все частіше стикаються з проблемами, пов’язаними з дитячим сном та вкладанням дітей.

Причин цього багато, як психоемоційні перевантаження дітей, так і стреси та підвищений рівень тривоги як дітей, так і їхніх батьків.

Дитяча психологиня Світлана Ройз поділилася корисними порадами, що робити, якщо дитина не може довго заснути або їй регулярно сняться жахи?

Під час сну, коли дитина із заплющеними очима – не потрібно торкатись її чи обіймати (якщо дитині сниться, що хтось її переслідує чи вона намагається вивільниться із небезпечного простору – це може призвести до неочікуваної реакції). Сядьте поруч, назвіть дитину по імені. Скажіть: «Ти спиш. Тобі наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама. Я з тобою. Ти зараз прокинешся і я тебе обійму. Ми в безпеці»

Коли дитина розплющила очі – звертайтесь по імені: «Подивись на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Яке твоє ім'я? А як мене звати? А твою кішку/собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз ти прокинувся/лась. Все добре. Ми в безпеці. Стисни мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою»

Обіймайте, трохи гойдайте, можете тихесенько співати колискову дитину, якщо вона довго не може заснути.

Якщо дитина сама не розповідає, що наснилося – не провокуйте. Якщо розповідає, скажіть: «Це був страшний сон. Це відбувалося уві сні. Все минуло. Ти в безпеці»

Кожного разу, коли минає тривога/небезпека, дуже важливо сказати, що все закінчилося, щоб не повертатися до початку подій і не проживати їх знову у снах чи думках.

В спокійний час разом з дітьми можна співати улюблену пісню і домовитись, що ця пісня буде вашим паролем-нагадуванням про безпеку. Її можна співати, коли у дитини температура, істерика чи проблеми зі сном.

Якщо такі методи не допомагають, або якщо дитина постійно переживає стресові ситуації, треба звернутися за консультацією до педіатра та невролога, адже у цьому разі варто переглянути зміну раціону, додаткового обстеження чи інших дій.

Дар'я Герасимчук

26.10.2023р.

Вправи для поліпшення пам’яті у школярів

Пам’ять — це психічний процес, який у дітей переважно має наочно-образний характер. Тому зорова, слухова, рухова та емоційна пам’ять добре розвивається ще у дошкільників, а словесно-логічна вже виростає на ускладненні свідомості в молодших школярів. Тренувати потрібно всі види та процеси пам’яті — запам’ятовування, збереження і відтворення (впізнавання та пригадування).

Найпростіші вправи, які не потребують додаткової підготовки та інструментів:

- перед читанням обговорюйте з дитиною, чи пам’ятає вона, про що ви читали вчора;

- після читання або перегляду мультфільму запитуйте, скільки героїв було в історії;

- просіть розповідати, що дитина робила в школі;

- попросіть уявити автомобіль, будинок, тварину або казкового героя й розпитайте про деталі, будову, колір.

  Робіть тренування не обтяжливими, хваліть і помічайте помилки не як докір малечі, а для себе, щоб в майбутньому зробити наголос на певних вправах та аспектах, про які забуває дитина.

Дамо Дітям Рухатись

23.10.2023р.

 «Хібукі-терапія»

Відома американська сімейна психологиня Вірджинія Сатір стверджувала, що для виживання людині потрібно, щоб її обіймали 4 рази на день, 8 разів — для підтримки, і 12 — для особистого зростання та розвитку. Ми не можемо знати, чи правда це на 100 %, але ми всі за своє життя могли хоча б раз відчути цілющу силу обіймів. Вони мають ще й терапевтичну: підтримують, зцілюють, дають наснаження, а нині це потрібно і дорослим, і дітям.

Таку силу має унікальна іграшка, собака-обіймака Хібукі — м’якенька, з доброю мордочкою та сумними очима, а також з довгими лапками, які так чудово обіймають дітей і лікують від травм війни. Наша команда, розуміючи всю силу такої маленької та м’якої собачки, поставила собі амбітну мету — створити систему навчання для шкільних психологів і психологинь, а також учителів і учительок, інтегрувавши СЕЕН і Хібукі. Як результат — понад 350 освітян відкрили для себе новий інструмент у межах проєкту

«Хібукі-терапія» власне посібник, яким ми хочемо поділитися сьогодні 

https://bit.ly/hibukitherapy

Дякуємо авторкам Dafna Sharon Maksimov, Ганні Єфімцевій та Галина Сищук.

16.10.2023р.

Вправа, за допомогою якої  дитина може подолати свої страхи

Малюємо страх.(з 5 років)

Дитині можна запропонувати намалювати свій страх. По ходу малювання задаються питання, які спонукають її розвивати сюжет малюнка, збагачувати палітру використовуваних колірних тонів. Завдання полягає в якомога більш деталізованому розгортанні сюжету, підвищенні і яскравості кольору, виразності колірних поєднань, використанні широкої різноманітності колірних тонів. Дитину потрібно розпитати про те, що вона намалювала, таким чином познайомившись зі своїм страхом (дізнатись його слабкі і сильні сторони). В кінці запитати: «А що тепер хочеш з ним зробити?» (порвати, заховати в коробку, зім'яти тощо)

Дитячий психолог

12.10.2023р.

Giunti Psychometrics Ukraine

Аутоагресія — почуття, що коливається у діапазоні від невдоволення до ненависті, спрямованої на себе. Така поведінка починає проявлятися у віці, коли дитина вже здатна оцінювати свою поведінку.

Аутоагресія у дорослого чи дитини йде у супереч самій людській природі — інстинкту виживання. З точки зору психоаналізу, аутоагресія виникає коли людина перенаправляє на себе агресію, спрямовану на неї іншим.

У дитини аутоагресія може проявлятися через:

-щипанням себе;

-дряпанням;

-вириванням волосся;

-лайкою у свій бік;

-завданням собі іншого фізичного болю.

Для з’ясування причини аутоагресії у дітей, слід зрозуміти, у кого і чому вона виникає. По-перше, це своєрідний захисний механізм.

Психоаналітики пояснюють це тим, що діти так поводяться через страх отримати ще більше болю від когось іншого. Аутоагресія — переправлена агресія від людини, близької дитині. Інше вираження захисту у тому, що це допомагає дитині впоратися із емоційним навантаженням.

05.10.2023р.

Giunti Psychometrics Ukraine

Розлади харчової поведінки (РХП) – це серйозне психічне порушення. . Цей розлад може проявлятися у відмові від їжі або, навпаки, частому переїданні.

До РХП відносять:

-Анорексію

-Булімію

-Компульсивне переїдання

-Анорексія – коли людина обмежує себе в харчуванні, втрачає вагу та потім страшно боїться набрати її знову, й при цьому не визнає себе хворою, а свою вагу – критично низькою.

Булімія – властиве переїдання, а потім спроба позбутися за допомогою навмисного блювання, здійснення проносного.

-Компульсивне переїдання – вживання набагато більшої кількості їжі, ніж передбачалось, впродовж короткого часу.

EDI-3 — третій перегляд одного з найпопулярніших інструментів самооцінки психологічних конструктів, що пов’язані з розладами харчової поведінки (РХП). Він надає стандартизоване клінічне оцінювання симптомів РХП, розрахований на використання з особами віком від 13 років і старше.

Профілі можна використовувати для планування терапевтичних втручань, специфічних інтервенцій, а також моніторингу терапевтичного впливу.

Також психіатричні шкали самооцінювання для дітей та підлітків SAFA мають у своїй структурі опитувальник Шкала для оцінювання розладів харчової поведінки (SAFA-P).

02.10.2023р.

Визначення рівня інтелектуального розвитку дитини за Векслером

Тест Векслера – це сучасний спосіб дослідження інтелекту дитини, який дає змогу визначити, де саме дитина відстає у розвитку. Таким чином батьки дізнаються про патології та недоліки, які потрібно виправити. Дитячі психологи мережі KinderKlinik можуть комбінувати тест із іншими методиками, виявляючи неврологічні та психологічні захворювання, та направляти дитину до суміжних фахівців.

Показання для проведення тесту Векслера:

-низький рівень успішності в школі

-нерозуміння дитиною жартів

-потреба батьків у постійному контролі за поведінкою дитини

-брак у дитини самостійності

-діагностовано розлади аутистичного спектру тощо.

Переваги тесту на рівень інтелекту за Векслером:

-дає змогу зрозуміти загальний рівень інтелекту дитини,

-визначити слабкі та сильні сторони дитини

-дізнатись рівень інтелектуального розвитку у дітей з РАС та мовленнєвими розладами

-визначити тип мислення і памʼяті

-виявити причини низької успішності в навчальному закладі або навпаки –

-виявити ознаки обдарованості дитини і допомогти батькам визначити в якому вузькоспеціалізованому класі навчатись тощо.

25.09.2023р.

Вказівний жест: важливий етап розвитку вашого малюка

За різними даними малюки починають користуватися вказівним жестом у віці 9-13 міс.

Його поява вказує на досягнення дитиною важливого етапу в розвитку соціально-комунікативних навичок. В наукових джерелах підкреслюється, що діти, які використовували багато вказівних жестів на другому році життя мали кращі мовленнєві навички в більш пізньому віці, порівняно з однолітками, які використовували менше вказівних жестів.

Існує 2 типи вказівного жесту:

ІМПЕРАТИВНИЙ

Використовується з метою прохання чогось. Наприклад, коли малюк вказує на іграшку, і таким чином повідомляє дорослому «Я хочу це!». Вміння вказувати на речі дозволяє малюку спрямовувати увагу інших людей на те, що його цікавить. І тепер він може не лише сам діставати свої іграшки, а й просити про це дорослого!

ДЕКЛАРАТИВНИЙ

Використовується з метою привернення уваги іншої людини до чогось. Наприклад, дитина вказує на літак у небі, щоб розділити свій інтерес з дорослим, ніби повідомляючи «Подивися, що там!». Вона часто робить це, коли має намір спілкуватися про щось, і хоче переконатись, що дорослий також дивиться на той об’єкт, що її цікавить. Це допомагає дитині збагачувати лексичний запас, оскільки дорослі часто називають те, на що вказують немовлята.

ЯК СПРИЯТИ ПОЯВІ ВКАЗІВНОГО ЖЕСТУ

Зазвичай вказівному жесту вчити малюка не потрібно. Діти оволодівають ним інтуїтивно, спостерігаючи за діями дорослих. Але іноді з різних причин малюк може не розуміти, як користуватися вказівним жестом. Тоді дорослий може сприяти в розвитку вміння користуватися ним в організованих ситуаціях:

-Пропонуйте малюку вибір з 2 смаколиків або іграшок. Очікуйте реакції дитини.

-Використовуйте вказівний жест під час читання книги. Називайте картинки та вказуйте на них самі.

-Привертайте увагу до предметів у просторі. Візьміть малюка на руки, покажіть йому фотографії/картини на стіні, предмети на полиці.

21.09.2023р.

Доступно.UA

Пандус — це суцільна похила площина, завдяки якій маломобільні групи населення можуть самостійно подолати перепади висот на своєму шляху. Тож будь-які сходи (або інші бар’єри) мають дублюватися пандусом.

Кут нахилу пандуса має бути 3-5 градусів (5-8%). Якщо кут набагато більший, то цей пандус може нести небезпеку для життя. Наприклад, для людини, яка пересувається кріслом колісним.

Чи потрібні пандуси людям, які користуються протезами? Чи буває так, що облаштовувати пандус не треба? Про це читайте в нашому матеріалі:

bit.ly/3ZntNWP

Опис зображення: в кадрі вхід до приміщення з двома сходинками. Поруч облаштований пандус з поручнями та кнопкою виклику персоналу. Знизу на картинці лого з написом «Прямуємо разом», лого «GMF» та лого «Dostupno.UA». Текст на картинці: Пандус — що це? І чому він так важливий?

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу European Union in Ukraine та Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки. Її зміст є виключною відповідальністю «Доступно.UA» і не обов'язково відображає позицію Німецького фонду Маршалла.

#ПрямуємоРазом #Відбудова

14.09.2023р.

Giunti Psychometrics Ukraine

На вулицях все частіше можна зустріти людей на протезах, з опіками або глибокими шрамами. Як спілкуватися та поводитися з військовими, що мають травму, щоб не перейти межу тактовності? В інтернеті та соцмережах можна знайти достатньо статей, дописів на цю тему, зокрема і від психологів. Але нам цікаво поділитись думками самих військових щодо цього питання. Олександр Терен - воїн, який втратив на Харківщина обидві ноги:

-Не варто розділяти військових на поранених та здорових. Обидві групи однаково варті поваги та уваги. Ті, хто уберігся від травм, продовжує нести службу та захищати нас із вами.

-Подякувати можна кивком голови, прикласти руку до грудей, потиснути руку. Щодо обіймів, то варто запитати, чи можна це зробити.

-Якщо військовий з травмою — скоса краще не поглядати, а відверто запитати, як людина зазнала поранення, якщо, звичайно, вона не проти поділитися цим. Так само й із супутніми питаннями щодо травми чи протезів.

-Не тицяти пальцями і не перешіптуватися — в іншому ж разі можна очікувати й агресивної відповіді від військового. Крім того, це виходить за рамки вихованості.

-Стосовно будь-яких невербальних намірів (тактильний контакт), то задля запобігання незручним ситуаціям — слід попередньо уточнювати.

-Не розпитувати про можливий травмувальний досвід: поранення, скільки побратимів поховав і так далі.

-Не дякувати надмірно, це може призвести до ніяковіння і непорозуміння у військового.

-Також не слід заглиблюватись у порівняння з військовими інших родів військ чи частин.

Отже, кожному слід залишатися ввічливим та чуйним, не перетинаючи при цьому особистий простір захисника. Адже ваша надмірна увага може стати для когось тригером.

11.09.2023р.

Giunti Psychometrics Ukraine

Як допомогти дитині з розладом дефіциту уваги та гіперактивності адаптуватися до школи?

Всі основні проблеми дітей із розладом дефіциту уваги та гіперактивності викликані незрілістю лобових структур, які відповідають за самоконтроль і планування.

Таким дітям складно концентруватися на завданнях, вони часто відволікаються, забувають зошити або втрачають речі. Вони не можуть самостійно робити уроки, не вміють дотримуватися розкладу і дуже рідко записують домашні завдання .

Через те, що дитина із РДУГ спочатку робить, а потім думає, у неї виникає багато проблем у навчанні .

До того ж дітям із РДУГ непросто всидіти на місці, вони прагнуть до агресивних ігор.

Якщо педагог зрозуміє причину такої поведінки дитини, то буде знати, що насправді проблема не у вихованні, і є потреба у додатковій адаптації навчального процесу, для створення оптимальних умов для розвитку учня .

Шкільна адаптація – важлива ціль у роботі з дитиною, тому з педагогом потрібно бути максимально відвертим, зробити його своїм союзником.

-Потрібно попередити вчителя про офіційно встановлений діагноз, розповісти про труднощі дитини, пояснити, що сім’я зацікавлена в навчанні, дитина буде займатися з фахівцями і ви сподіваєтеся на допомогу педагога в адаптації.

-Важливо також передати вчителю рекомендації нейропсихолога, які стосуються навчального процесу дитини.

-Упродовж навчального року потрібно підтримувати зв’язок з педагогом, відслідковувати динаміку роботи з дитиною, її успіхи.

31.08.2023р.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Вправа «Емоції у кольорі»

Принцип виконання: Кожна дитина отримує аркуш паперу і олівці чи фарби. Запропонуйте дітям за допомогою кольорів зобразити різноманітні емоції – радість, сум, злість, заздрість, співчуття тощо. Така вправа допоможе сконцентруватись на типі емоцій та власному відгуку на них.

Варіант цієї вправи: Аналогічно можна запропонувати дітям розповісти іншим про свій настрій: його можна порівняти з певним кольором чи намалювати за допомогою поєднання кольорів та візерунка, чи зобразити у вигляді певної різнокольорової тваринки. Все залежить від фантазії та бажання дітей.

Вправа «Інтонація»

Принцип: Попередньо психолог пояснює, що таке інтонація. Потім дітям пропонується по черзі повторити з різними емоціями та відповідною інтонацією (злісно, радісно, задумливо, з образою) окремі фрази. Як варіант, можна інтонаційно програти і обговорити діалог казкових героїв.

За допомогою такої вправи діти вчаться розуміти не тільки сенс сказаного, але й емоції того, хто говорить.

Взято з: На урок

17.08.2023р.

Дитячий психолог

Методи психологічної допомоги дитині при психотравмі

Як позбутися наслідків дитячих психологічних травм? У більшості випадків дитині допомагають такі методи психологічної роботи:

1. Різні види арт-терапії. У малюнках, казках, ліплення малюк звільняється від негативних емоцій, промовляє свої почуття, має можливість подивитися на ситуацію з різних сторін.

2. Пісочна терапія. Дозволяє розслабитися, встати на місце інших учасників подій, програти різні варіанти вирішення тієї чи іншої ситуації.

3. Групова робота. Підходить для дітей старше 10 років. Дитина, побачивши, що травматичні ситуації довелося пережити не лише їм, відчуває психологічну підтримку і стає більш впевненою у собі.

4. Поведінкова терапія. Допомагає малюкові закріпити в поведінці способи запобігання травмування. Наприклад, дитина вчиться протистояти кривдникам, що використовують психологічне насильство.

5. Когнітивна терапія. Дозволяє дитині навчитися ставити когнітивні процеси вище емоційних, в результаті чого вона стає менш чутливою до психологічних травм.

Не варто намагатися позбутися від дитячих психологічних травм самостійно при відсутності необхідного психологічного досвіду, так як це може лише погіршити ситуацію.

Головне побажання для батьків - берегти психіку своєї дитини з самого раннього дитинства. Постаратися вибудувати з нею таку стратегію поведінки, при якій малюк буде відчувати себе комфортно:

• відчуватиме себе коханою і потрібною;

• не відчуватиме приниження;

• Не буде піддаватися психологічному і фізичному насильству;

• знати, що практично будь-яку проблему можна вирішити спільно з близькими людьми.

Непогано навчити дитину висловлювати свої почуття: «я злюся», «мені сумно», «я сумую», щоб в разі виникнення психотравмуючої ситуації вона могла висловити все, що переживає. Це допоможе позбутися від зайвої напруги.

Автор статті - Анастасія Анікієва

03.08.2023р.

Чому правильно говорити не «інвалід», а «людина з інвалідністю»?

«Інвалід» — застарілий радянський термін з негативним контекстом.

«Людина з інвалідністю» — коректний термін, який не зачіпає гідності. Він підкреслює, що на першому місці перед вами ЛЮДИНА. А її інвалідність це другорядний фактор, який не має впливати на сприйняття.

Чи затверджена така термінологія на офіційному рівні ?

У грудні 2017 року депутати Верховної Ради підтримали законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування терміна “особа з інвалідністю” та похідних від нього». Це зміни до 37 законів України, у положеннях яких є слова «інвалід», «дитина-інвалід», «інвалід з дитинства» та «інвалід війни» Терміни замінили на «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю», «особа з інвалідністю з дитинства» та «особа з інвалідністю внаслідок війни».

У січні 2018 року діючий президент України підписав закон щодо виключення з українського законодавства та вжитку терміну «інвалід».

Таким чином, закон приводить норми діючого законодавства у відповідність до положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Що це за Конвенція про права людей з інвалідністю ?

Це міжнародний договір ООН про права людини, спрямований на захист прав людей з інвалідністю.

Конвенція базується на принципах: поваги до гідності; недискримінації; залучення та включення в суспільство; поваги до людей з інвалідністю та прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства; рівності можливостей; доступності; рівності між чоловіками й жінками; поваги до прав дитини.

Текст Конвенції було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 2006 року. Вона була ратифікована в грудні 2009 року.

Для України Конвенція про права людей з інвалідністю набула чинності в березні 2010 року.

Отже, повертаючись до головного питання, чому термін «людина з інвалідністю» — коректний? 1.Він є в українському законодавстві 2.Він відображає повагу до гідності, що є одним з основних принципів Конвенції про права людей з інвалідністю.

Опис зображення: фото чоловіка, який користується кріслом колісним. Він тримає в руках газету, яка закриває його обличчя. Написи на картинці: слово «інвалід» з червоним хрестом, який вказує на некоректний варіант; напис «людина з інвалідністю» із зеленою галочкою поруч, яка вказує на правильний термін.

Джерело: Доступно.UA

01.06.2023р.

Giunti Psychometrics Ukraine

Коли ми говоримо, що дитина є успішною в школі, ми маємо на увазі її академічні досягнення. Хоча даний параметр базується на рівні загального інтелекту, вони не тотожні: різницю між шкільною успішністю та інтелектом можна прослідити, розглянувши фактори впливу:

-некоректно підібрана навчальна програма

-відсутність індивідуального підходу

-булінг

-нестача інтересу з боку дитини та викладача.

Оточення і спосіб отримання інформації мають серйозний вплив на вмотивованість дитини в навчанні, допомагаючи розвинутися її здібностям чи навпаки пригнічуючи потенціал учня. Тож обдарованість, так само як і інтелектуальні порушення однаково потребують діагностики, складання індивідуального плану навчання в школі і прийняття з боку вчителів та однокласників.

Визначення рівня інтелекту може пролити світло на загальний потенціал та здатність дитини до навчання. Як конструкція, він складається з різних пізнавальних здібностей, що дозволяють здобувати знання та розв’язувати проблеми. Здатність до сприйняття, швидкість обробки інформації, робоча пам’ять – це одні з тих компонентів, що безпосередньо впливають на рівень інтелекту.

“Потенціал дитини” - це те, що можна розкрити, розвинути в подальшому. Тому тут важливо визначити “в чому саме та за яких умов”, а потім разом у взаємодії з батьками, фахівцями, учителями, адміністрацією закладу створити максимальні умови для розвитку дитини. Адже так буває, що школяр має величезний потенціал до чогось, але через фактори впливу, які описані вище, просто не може це проявити.

Сучасним клініцистам та шкільним психологам доступний адаптований для України відомий світовий інструментарій, стандарт діагностики рівня інтелекту «Шкала інтелекту Векслера для дітей четвертої редакції» (WISC-IV). Методика використовується для вимірювання інтелекту у дітей віком від 6 до 16 років (власне шкільний вік) та є гарним вибором для впровадження індивідуальних освітніх умов та програми навчання.

 25.05.2023р.

ЖЕСТИ першого року життя дитини

Вказівний жест (8-13 міс), має 2 мети:

1)Показує на предмет який хоче взяти «дай це!» на іграшку яку хоче або на печиво на поличці;

2)Показує на предмети з метою привернути увагу мами «дивись», на собачку на вулиці, на голосні звуки які чує.

НІ (до 9 міс), відвертає голову, відштовхує рукою, в старшому віці супроводжує словом «Ні», цим всім показує свою відмову, наприклад від їжі, чи від одягання шкарпеток.

Так (після 9 міс, після появи «ні»), киває головою та тягнеться руками, чим показує свою згоду, в старшому віці супроводжується словами «да», «так».

Привіт/Бувай (9-13 міс), використовує жест на відповідь жеста дорослого «привіт», потім співвідносять слово до жеста, і на слово «привіт/бувай» відповідає жестами, в старшому віці жест+слово.

09.05.2023р.

Психологія здоров’я Health Psychology

Емоційний інтелект - це здатність розуміти, контролювати та взаємодіяти зі своїми власними емоціями та емоціями інших людей.

Рональд Ріджіо - автор книги "Leadership: The Power of Emotional Intelligence" та відомий експерт з питань емоційного інтелекту висунув декілька ознак низького емоційного інтелекту:

-Людина, яка може добре розуміти інших, зазвичай вміє контролювати свої власні негативні емоції. Якщо людина постійно розлючується через незначні дрібниці і дратує оточуючих, то ймовірно, що вона не здатна проявляти толерантність та приймати інших людей такими, які вони є, навіть у важливих ситуаціях.

Розуміння невербальних сигналів - міміки, жестів, поз - є важливою складовою емоційного інтелекту. Якщо людина не може правильно інтерпретувати сигнали стану і не може зрозуміти, коли іншому потрібна увага - теплі слова або обійми, то будувати з такою людиною міцні взаємини буде складно.

-Людина, яка має високий емоційний інтелект, зазвичай є популярною серед інших і має багато друзів, з якими добре узгоджується. Якщо хтось із ваших знайомих не має постійного кола друзів і скаржиться на проблеми у встановленні зв'язків з колегами на роботі, то це може свідчити про низький рівень емоційної компетентності.

-Людина із низьким емоційним інтелектом не вміє виражати свої емоції відкрито. Не тільки розуміння емоцій інших людей є важливою складовою емоційного інтелекту, але й здатність відкрито висловлювати свої власні емоції. Якщо людина не можете визначити емоції людини під час спілкування, особливо якщо зазвичай їй легко зчитувати чужі емоції, то це може свідчити про низький рівень внутрішньої чуйності співрозмовника.

-Недорочні жарти, наприклад на похороні, або при будь-яких інших обставинах, коли всі навколо у сумному настрої - ознака низького емоційного інтелекту. Людина розповідає історії, які ніхто не вважає смішними, і слухачі терплять лише з увічливості. Такі люди не намагаються образити когось чи бути у центрі уваги, просто не розуміють, які почуття викликають їх дії в інших.

-Людина з низьким емоційним інтелектом не вміє виражати сум та переживати внутрішній стрес. Вона не знає, як правильно поводитися, тому віддає перевагу уникненню подібних ситуацій.

-Недостатній прояв емпатії.

Людина із низьким рівнем емпатії не може помітити, що партнер почувається пригнічено. Навіть якщо людина усвідомлює це, вона не може виявити розуміння і співчуття. У більшості випадків вона не потребує цього, але навіть якщо вона хотіла б щось сказати, вона не знає, що саме.

Неправильне сприйняття тону голосу

Ми можемо передати інформацію про наш емоційний стан через нашу інтонацію мови. Якщо близька людина не може зрозуміти роздратування або радість, під час спілкування по телефону, це свідчить про те, що вона не здатна помічати почуття.

-Неспроможність контролювати голос.

Іноді занадто сильне та гучне виявлення емоцій означає, що людина не вміє усвідомлювати та контролювати свій внутрішній стан.

-Відсутність інтересу до драматичних фільмів та книг. Така людина зазвичай не проявляє інтересу до мистецтва, яке потребує емоційного співпереживання. Вона може залишити байдужою до ваших емоцій, які виникають під час перегляду фільму або читання книги разом. Це стосується будь-яких жанрів.

Людина з низьким емоційним інтелектом може усвідомлювати, що її здатність до співпереживання та емоційного зв'язку є недостатньою. Проте вона може намагатися спростувати важливість емоцій, підтримуючи незворушність, логічність та раціональність як головні людські якості. Проте не варто сліпо дотримуватися цієї переконаності: емоції є невід'ємною частиною будь-яких відносин і необхідні для ефективного прийняття рішень.

-Байдужість до собак. Собаки є дуже соціальними тваринами, які відкрито висловлюють свої почуття та емоції. Якщо людина здатна розуміти поведінку та настрій домашнього улюбленця, то це свідчить про її високий рівень емоційної інтелігентності.

Якщо ви помітили за собою низку з ознак низького емоційного інтелекту, то є кілька способів, які допоможуть вам його підвищити:

-Розуміння власних емоцій. Для підвищення свого емоційного інтелекту вам потрібно навчитися розпізнавати та ідентифікувати свої власні емоції. Подумайте про те, як ви реагуєте на різні ситуації та як ці емоції впливають на вашу поведінку. В допомогу «коло почуттів».

-Підвищення свідомості. Будьте уважні до емоцій інших людей. Спостерігайте за їхнім тоном голосу, мімікою та жестами. Спробуйте зрозуміти, які емоції вони відчувають та що може бути причиною цих емоцій.

-Розвиток соціальних навичок. Постійний контакт з іншими людьми допоможе вам розвивати свої соціальні навички. Спілкуйтесь з людьми різних вікових груп та культур. Навчіться слухати інших людей та вислуховувати їхні проблеми.

-Розуміння соціальних ситуацій. Для підвищення свого емоційного інтелекту потрібно вміти розуміти соціальні ситуації. Навчіться розуміти соціальні норми та поведінку, які відповідають конкретній ситуації.

-Розвиток емпатії. Емпатія - це здатність співчувати та розуміти почуття інших людей. Навчіться розуміти почуття інших людей, поставте себе на їх місце. Спробуйте зрозуміти, які можуть бути причини їхньої поведінки та як їхні емоції можуть впливати на їхнє життя. Практикуйте співчуття та виявлення інтересу до інших людей.

-Розвиток вміння контролювати емоції. Вміння контролювати свої емоції - це важлива частина емоційного інтелекту. Навчіться управляти своїм стресом та негативними емоціями. Розробіть стратегії, які допоможуть вам заспокоїтися та зберегти холоднокровність в складних ситуаціях.

-Навчіться виражати свої емоції. Часто люди з низьким рівнем емоційного інтелекту мають складнощі з вираженням своїх емоцій. Важливо навчитися виразно і чітко висловлювати свої почуття та потреби. Це допоможе уникнути конфліктів та зберегти здорові стосунки з іншими людьми.

Важливо пам'ятати, що розвиток емоційного інтелекту - це процес, який потребує часу та зусиль. Постійна практика та самовдосконалення допоможуть вам підвищити свій рівень емоційного інтелекту та покращити ваші відносини з оточуючими людьми.

03.04.2023р.

Не інвалід, не аутист і не сліпий: комунікуємо про інклюзію правильно

https://osvitoria.media/experience/ne-invalid-ne-autyst-i-ne-slipyj-komunikuyemo-pro-inklyuziyu-pravylno/?fbclid=IwAR2nVYgLpWkd0MqTOiRiiLKEkGgbOp1wltLKIcui6Y26EcLDY0m4yv5UVkw

27.03.2023р.

Управління Державної служби якості освіти у м.Києві

Як пояснити дитині, що таке інвалідність?

Правила й поради розміщені за посиланням: https://bf.in.ua/.../iak-poiasnyty-dytyni-shcho-take.../

Державна служба якості освіти та її територіальні органи долучені до реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (https://sqe.gov.ua/gromadskosti/bezbariernist ) задля захисту прав дітей на доступну якісну освіту.

Дізнатися про основні принципи безбар’єрності можна в «Довіднику безбар’єрності» ( https://bf.in.ua/ ) та проглянувши освітній серіал «Безбар’єрна грамотність» ( https://osvita.diia.gov.ua/courses/barrier-free-literacy ).

#ЯкіснаОсвіта #bezbariernist #безбарєрність #barrierfree

06.03.2023р.

Як сон впливає на успішність?

Психологи та корекційні педагоги часто наголошують батькам дітей з особливими освітніми потребами: «Перше, що потрібно зробити – налагодити режим дня дитини!».

https://www.irc2dr.com/post/%D1%8F%D0%BA-%D1%81%D0%BE%D0%BD-%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94-%D0%BD%D0%B0-%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C?fbclid=IwAR0cLZJbJfJg_EtbzDhnU8FtDJCp7lE2P0U9V9hvX_YSpqm-bqGPbQX89nU

02.03.2023р.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це порушення у формуванні та розвитку психічних функцій та навичок дитини, відставання від норми психічного розвитку в цілому або будь-яких її окремих функцій.

Часто затримку психічного розвитку виявляють при вступі дитини до першого класу, адже саме тут стають вираженими труднощі у навчанні та засвоєнні інформації.

https://www.irc2dr.com/post/затримка-психічного-розвитку

ІРЦ 2 Дарницького р-ну м. Києва

26.02.2023р.

Освітній простір

Від Логопедичні матеріали

Вказівний жест

Сьогодні ми обговоримо, що це за жест, навіщо він потрібен, коли в нормі має з'явитися, причини його відсутності, та як можна його сформувати.

Вказівний жест це спосіб невербального спілкування дитини з навколишнім світом.

Він є передумовою появи мовлення і використовується для спрямування власної уваги чи уваги інших людей на будь-який об'єкт.

Існують два типи вказівних жестів - імперативний (вказівний жест з метою отримання бажаного «Я хочу печиво») і декларативний (вказівний жест з метою привернути увагу співрозмовника «Дивись, печиво!»).

Вказівний жест з'являється приблизно у 1 рік.

У 9 місяців по відношенню до близько розташованих об'єктів. У 12-13 місяців вже для привернення уваги інших людей до об'єктів далеко.

Вказівний жест є передумовою появи перших слів. Первинна функція вживаного слова зводиться до вказівки. Відсутність вказівного жесту до 1-1,5 дає привід звернути увагу на психо-мовленнєвий розвиток дитини

Причини здійснення вказівного жесту:

1. Моторна складова (дитина не може зімітувати простий рух пальцями-м'язовий тонус)

2. Психо-мовленнєва складова (дитина не розуміє навіщо і в якій ситуації його потрібно використовувати)

Формувати вказівний жест потрібно самостійно шляхом складання пальчиків дитини своєю рукою, та її вказівним пальцем показувати на предмети та обов'язково вимовляти їх.

Поступово зменшуйте фізичну підказку і робіть паузи, щоб дитина мала можливість спробувати жест самому. Важливо, щоб дитина навчилася використовувати вказівний жест повністю самостійно.

Як же допомогти дитині її сформувати?

1. Пальчикова гімнастика

2. Натискати вказівним пальцем на кнопки, дзвіночки,поп-іт,жабки,які стрибають...

3. Малювати пальчиковими фарбами

4. Ігри з пальцеходами та ін.

5.Практикуйте навчання під час їжі. Пропонуйте дитині на вибір те, що вона любить, та їжу, яка їй зовсім не подобається. Сенс у тому, що дитина отримує ту їжу, на яку вона вказує пальцем.

Дуже важливо не робити таке навчання «нудним» – це має бути гра, веселий досвід для вас обох!

Пам'ятайте! вказівний жест – важливий етап в онтогенезі розвитку дитини!!!

19.02.2023р.

Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України

Електронні ресурси Відділу української жестової мови

https://ispukr.org.ua/?p=9726&fbclid=IwAR1ek8pVq8VZQveQL8Ftf5DQARs73mId71BtQQhSI7R3qrYGn71_pVwXg5w#.ZAWLDXZBzIU

09.02.2023р.

НУМО – це ваш помічник із розвитку дитини 3-6 років

у садочку або вдома, розроблений залученими

експертами ЮНІСЕФ та Міністерства освіти і науки.

На сайті є матеріали для батьків, опікунів та

вихователів, які разом щоденно докладають зусиль

задля гармонійного розвитку дошкільнят.

https://numo.mon.gov.ua/?utm_source=Discovery&utm_medium=cpc&utm_campaign=Numo_platform_dec_feb_2023&utm_term=banners&gclid=CjwKCAiA3KefBhByEiwAi2LDHAOOq3uVvuyweXiFlryXHEAQDhiUBHpwAo2RBX0RHRkuQPFU-Ca9_BoCWScQAvD_BwE

23.01.2023р.

Міністерство охорони здоров'я України 

Мати щирі наміри комусь допомогти – це добре. Утім перш ніж ви запропонуєте допомогу, упевніться, що людина насправді цього потребує в конкретній ситуації і за певних обставин.

Якщо вам здається, що втручання потрібне – не варто одразу кидатися і «завдавати добро». Спочатку спробуйте налагодити комунікацію, спитайте: «Чи потрібна вам допомога»? Якщо пропонуєте це людині з порушеннями слуху, покажіть жестами, що ви хотіли би зробити, а потім подивіться на неї, щоб отримати схвалення. Пам’ятайте, комунікувати можуть усі, просто кожен робить це по-різному: хтось словами, а хтось – в інший спосіб.

Важливо також зважати на те, що людина може відмовитися від вашої пропозиції. Якщо вам кажуть «ні» – посміхніться і продовжуйте займатися своїми справами. Якщо ж відповідь ствердна, людина підкаже вам, що ви можете для неї зробити. Трапляються ситуації, коли людина погоджується, але не говорить, чим саме допомогти – в таких випадках пояснюйте свої дії, перш ніж щось зробити:

Я стану ліворуч від вас і переведу на інший бік вулиці. Чи хочете ви, щоби я взяв/взяла вас під руку?

З якого боку мені краще йти, щоби ми могли чути один одного?

Чи хочете ви, щоби я потримав/потримала вам двері?

Такі уточнювальні запитання перед вчиненням тих чи інших дій дозволяють людині прийняти вашу пропозицію або підказати вам і попросити зробити щось інше. Крім того, перепитуючи, ви демонструєте, що цінуєте особистий простір іншої людини і не порушуєте його без її дозволу.

 Текст підготовлений на основі матеріалів «Довідника безбар’єрності» (https://bf.in.ua/etyka-vzaiemodii/), розробленого в межах ініціативи «Без бар’єрів» першої леді України Олени Зеленської

02.01.2023р.

ПОРУШЕННЯ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Сенсорна інтеграція є несвідомим процесом, що відбувається в головному мозку (ми не замислюємося про неї, як і не замислюємося про дихання).

Сенсорна інтеграція - це здатність сприймати інформацію, що надходить від усіх наших органів чуттів (зору, слуху, дотику, нюху, рухової чутливості), виокремлювати найбільш значущу інформацію, аналізувати її і виробляти відповідну реакцію. Наприклад, сенсорна інтеграція спостерігається, коли ми відчуваємо дотик комашки, що повзає по тілу і усвідомлюємо, що відбувається і знаємо, як її можна знешкодити.

Порушення сенсорної інтеграції може проявитися досить рано. Якщо дитина пізніше своїх однолітків сіла, поповзла, взяла іграшку і т.д. - це може говорити про порушення сенсорних процесів. Якщо цей процес порушений, малюкові буде важко, наприклад, орієнтуватися в просторі, самостійно одягатися, спускатися по сходах, концентрувати увагу.

Затримка мовного розвитку - це теж проблема сенсорної інтеграції. І навіть погане запам'ятовування віршів відноситься до цієї проблеми.

ОЗНАКИ ПОРУШЕНЬ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ:

Дитина інтелектуально здорова, але «щось не так»;

Погано запам'ятовує елементарні або прості послідовні дії;

Занадто високий або низький рівень активності (гіперактивність, гіпоактивність);

Не може дивитися в очі;

Надчутлива до звуків, до світла;

Відмічаються труднощі в концентрації уваги, імпульсивність;

Затримка в розвитку мови;

Не може «висидіти» урок чи заняття ;

Труднощі в навчанні письма і читання, перевертає букви, цифри дзеркально;

Труднощі з вислуховування рекомендацій;

Рухова незграбність (часто в руках ламає олівець, падає із стільця).

У дитини з сенсорними порушеннями нерви і м'язи працюють добре, проте, мозок не в змозі зібрати з шматочків цілісну картинку.

ЗАНЯТТЯ ПОВИННІ ВКЛЮЧАТИ ВПРАВИ НА ВСІ ОСНОВНІ ВИДИ СПРИЙНЯТТЯ:

тактильне (стимуляція кистей рук, стоп, ротової порожнини, поверхні тіла);

зорове (вправи в затемненій кімнаті, стимуляція зору за допомогою яскравих предметів);

нюхові (стимуляція різкими і слабкими подразниками залежно від виду порушення чутливості: гіпо- або гіперчутливості);

вестибулярне (заняття на спеціальних пристроях, повороти, перекиди, стрибки на пружній поверхні);

смакове (презентація смакових подразників);

пропріорецепція (стимуляція глибокого м'язово-суглобового відчуття).

22.12.2022р.

Надія Есманова - сторінка про Аутизм/ Інклюзію/ Психологію

АУТИЗМ для НЕ АУТИСТІВ

Аутизм та вибірковість в одязі

Чому моя дитина завжди хоче носити один і той же одяг? Наприклад, він відмовляється носити джинси, а змусити його вдягти новий одяг дуже складно. Інколи просто неможливо домовитися, щоб змусити його вдягти ще щось!

Відповідь:

Так як аутистичний мозок обробляє лише одну інформацію за раз, у нього багато проблем з обробкою декількох текстур та/ або кольорів одночасно.

Вибір одягу буде зроблений не по критеріям нейротипових людей (тренд, модно, круто), так як аутична людина зовсім не турбується про моду. Замість цього, вона вибере собі одяг щоб допомогти своєму аутичному управлінню. Також вона надасть перевагу одягу, який дасть їй якомога менший обсяг інформації для обробки на когнітивному рівні. Це приклад аутистичного виживання!

Слід зауважити, що для деяких аутистів певний одяг може напряму бути пов’язаним з конкретними ситуаціями та подіями чи контекстом.

Для ефективної обробки аутичний мозок створює асоціації, але при цьому організовує або синтезує (виділяє) інформацію значно гірше.

Аутист може ходити до школи в одних штанях і знімати їх по поверненню додому, тому неможливо його змусити носити те, що сприймається як інша опція або функція.

Після того, як асоціація школа-одяг сформована, інколи дуже складно, а під час і неможливо, змінити її.

Люди з аутизмом слідують своїм внутрішнім потребам. Це не забаганка. Ви маєте бути терплячими з ними і чекати, поки не буде виконана когнітивна організаційна робота. Після - аутична людина навчиться робити різноманітній вибір.

На фото ( в коментах) приклади нейротипового (інтерактивного та синтетичного ) та аутичного (асоціативне) мислення .

Мислення нейротипічне: інтерактивне та синтетичне. Мозок в динаміці, вигадує щось нове (темно-зелений колір).

Мислення аутистичне: асоціативне.

Мозок статичний, він зв’язує або суміщає (ділянка зі смужками - асоціації).

Бріджит описує:

В той час, коли я ще працювала над розшифровкою навколишнього світу, мені доводилося носити певний фасон одягу, який покривав все тіло. Мій мозок відмовлявся опрацьовувати одяг з двох різних тканин, різних текстур, було забагато даних для обработки.

Пізніше я стала розрізняти свій одяг візуально. Однак при цьому носила лише один колір, так як мені було важко опрацювати два та більше. Багато років я була одягнена в синє з голови до ніг. І тільки зараз я починаю асоціювати зображення мого одягу з текстурою, яка пов’язана з моїм тілом та переміщенням у просторі.

Одяг того ж самого кольору дозволяє мені рухатися легше, не змушуючи свої очі постійно себе роздивлятися. Тобто мій мозок працює краще, коли є лише один візуальний параметр для обробки.

Коли в 2000-х я почала їздити на конференції та мені довелось залишатись в готельних номерах, я возила з собою велику піжаму з каптуром, яку я вдягала вночі. Таким чином я захищала себе від постійного виснажливого аналізу навколишнього середовища і могла засинати. Мені так не доводилось «декодувати» (розрізняти) нові ліжка, подушки, кольори білизни тощо. Я вирішила цю проблему простим засобом: моєю піжамою з капелюхом.

переклала, скоротила, адаптувала Надія Есманова (група Аутизм.Україна).

Обов’язково прочитайте перший пост на цю тему за посиланням:

https://bit.ly/3z5QC5l

увага: це думка дорослої людини з РАС Бріджит Харріссон і цілком можливо, що ви як аутист її не поділяєте.

12.12.2022р.

Дар'я Герасимчук

Коли рідна людина отримує поранення, у дитини виникає багато тривог і запитань.

Якщо замовчувати тему, вона залишатиметься зі своїми домислами наодинці. Ось що радять у цьому випадку фахівці Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї".

5 порад батькам:

Обговорюйте з дитиною, що відбулося, але не кажіть напівправду.

Шукайте слова, щоб пояснити прогноз щодо подальшого перебігу лікування. Навіть якщо ситуація непередбачувана, дитині буде набагато легше, якщо цей шлях вона пройде не сама.

Залучайте її до піклування про людину.

Турботу можна проявити дзвінками, малюнками, відвіданням у лікарні. З любов’ю будь-які рани загоюються швидше. Але перед тим, як дитина зустрінеться із пораненим, поясніть, що вона побачить. Якщо після візиту виникнуть запитання, обговоріть те, що непокоїть.

Пояснюйте дитині, що рани бувають «невидимими».

Пережиті травматичні події проявляються в емоційній площині, а отже дитина може відчувати, що рідна людина змінилися. Тож треба пояснити у зрозумілий для неї спосіб, що у людини зараз на душі.

Допомагайте адаптуватися до змін.

Після поранення рідної людини життя сім’ї може сильно змінитися, але дитина має знати, що про її потреби не забули. Шукайте підтримки у рідних, друзів, в освітньому закладі.

Ідіть вперед з надією та світлом любові.

Коли ніч найтемніша, зорі є найяснішими. Вони показують нам дорогу і дають надію. Коли виникають труднощі, помічайте добро, любов, відвагу наших захисників, єдність. Обирайте шлях любові – до дітей, до себе, до родини. Разом легше долати будь-які випробування.

 08.12.2022р.

ГО "Соціальна Синергія"

Ми продовжуємо серію постів про спілкування з дітьми та дорослими з інвалідністю. Сьогодні поговоримо про коректну комунікацію з батьками дитини з інвалідністю.

Варто знати, що батьки дітей з інвалідністю мають у 6 разів більший ризик захворіти на депресію, а кожний п'ятий має ознаки ПТСР.

Простих рецептів спілкування немає, але є елементарні етичні норми.

Якщо зустрілися очима з дитиною чи її батьками - посміхніться. Не відводьте погляд — це змусить почуватися небажаними та ізольованими.

Не питайте батьків про діагноз заради цікавості. Пам'ятайте - перед вами дитина зі своїм характером, захопленнями, улюбленими іграшками, одягом, мультиками, стравами! Хочете підтримати розмову — спитайте, що вона любить.

Пропонуйте допомогу, якщо побачили якусь незвичну чи складну ситуацію. Проте не наполягайте, якщо вона не потрібна. Невміле поводження з дитиною чи її обладнанням може зашкодити більше, ніж принести користі.

Емпатія проти жалості — не переходьте межу у спілкуванні. Сумніваєтеся, чи варто підіймати якусь тему — не робіть цього.

Не героїзуйте батьків, утримайтесь від висловів типу “ти — герой”, “ти така сильна”. Не підбадьорюйте висловами, які на вашу думку мають вселити у батьків надію: “Люди з аутизмом часто геніальні”. Ці коментарі можуть бути болісними.⠀

Пам'ятайте, батьки дітей з інвалідністю – так само як і всі батьки, просто люблять своїх дітей.

Проєкт #CПІЛЬНОСоціальніПослуги впроваджується Дитячим Фондом ООН UNICEF Ukraine та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KfW). В Консорціум входять: Українська мережа за права дитини, Partnership for Every Child / Кожній дитині , СОС Дитячі Містечка Україна , ГО "Соціальна Синергія", Громадська організація "Дніпровська ліга соціальних працівників", Громадська організація «Всеукраїнська організація "Клас"».

05.12.2022р.

Дарниця

Звуки повітряної тривоги можуть викликати тривогу у дитини. Завдання батьків – заспокоїти малечу та не допустити паніки

Ось кілька прийомів, які допоможуть абстрагуватися та знизити напругу:

увімкніть аудіоказку або улюблений мультфільм на телефоні чи планшеті;

доручіть дитині якусь легку справу, щоб відвернути увагу від негативних емоцій;

застосовуйте дихальні практики та пограйте в улюблені ігри: асоціації, гра в слова, пластилін;

старші діти можуть сидіти в соцмережах. Це їхній спосіб упоратися зі стресом;

обіймайте дитину, розтирайте долоні, гладьте по голові й цілуйте. Тактильні контакти дуже добре заспокоюють;

запропонуйте смаколики: льодяник, сухофрукти, жувальну цукерку чи снек;

якщо дозволяють обставини – дайте дитині пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.

Діти часто наслідують батьків, тож важливо не піддаватися паніці, подавати приклад та відверто розмовляти з малечею про те, що відбувається.

28.11.2022р.

Світлана Ройз: 40 ігор у темряві для відновлення відчуття безпеки

https://osvitanova.com.ua/posts/5785-svitlana-roiz-40-ihor-u-temriavi-dlia-vidnovlennia-vidchuttia-bezpeky?fbclid=IwAR385JPf76nVHdBb7CCilZSfTtT-AlVOR-6HLj2jqSBw36PeVT2Vc1V3lNM

17.11.2022р.

Giunti Psychometrics Ukraine

Процес діагностики за методикою WISC-IV відбувається зі сертифікованим спеціалістом очно, адже дитина має взаємодіяти зі стимульними матеріалами.

Важливо, аби респондент не був виснаженим вже на початку тестування.

Час на проходження WISC-IV відрізняється в залежності від віку, в середньому це 90 хвилин.

Методика чітко структурована за порядком субтестів, адже вони логічно та послідовно змінюють вид діяльності, а, отже, дитина менше втомлюється та не втрачає інтерес, має можливість переключатися між різними завданнями. Наприклад, між субтестом індексу перцептивного мислення на субтест індексу вербального розуміння, а потім - завдання з індексу робочої пам’яті і так далі.

В ході діагностики фахівець перед кожним субтестом надає дитині зрозумілі інструкції, що прописані у керівництві, до кожного субтесту є тренувальні завдання, з можливістю додаткових запитань і підказок, що допоможе закріпити інструкцію та побачити чи були зрозумілі завдання.

Після завершення тестування, фахівець отримує автоматичний електронний звіт за результатами діагностики. Тобто, психологу не потрібно додатково витрачати час на побудову графіків, шкал та підрахунок балів - все відбувається завдяки програмному забезпеченню. Надалі за результатами спеціаліст пише розгорнутий наративний звіт для батьків, а також прописує власні рекомендації.

Нагадуємо, що методика використовується для дітей віком від 6 до 16 років.

Оцінює здібності та потенціал (текучий інтелект), а також набуті знання і навички (кристалізований інтелект) дитини.

Вимірює вербальний інтелект, сприйняття і мислення, швидкість обробки інформації, робочу пам’ять.

Діагностує як інтелектуальні порушення, так і обдарованість.

Використовується не тільки в якості тесту інтелекту, але і як клінічний інструмент та основа для побудови програм роботи з дитиною.

07.11.2022р.

Національна соціальна сервісна служба України

Як дітям з інвалідністю або особливими освітніми потребами (ООП) і їхнім батькам отримати послугу супроводу дитини під час інклюзивного навчання

Супровід дитини під час інклюзивного навчання

Соціальна послуга надається асистентом дитини після оцінювання її індивідуальних потреб, складання індивідуального плану та укладення договору між керівником надавача послуг та одним із батьків дитини (з урахуванням рівня підтримки, рекомендованого у висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого інклюзивно-ресурсним центром системи МОН.

Зміст послуги: допомога в самообслуговуванні, організації харчування та у прийнятті їжі, під час пересування та здійснення рухової активності, підтримка у спілкуванні та комунікації, стеження за станом здоров'я та допомога в проведенні необхідних процедур, організація денного відпочинку (сну).

Соціальна послуга надається безоплатно/платно/з установленням диференційованої плати відповідно до вимог законодавства

ХТО МОЖЕ ОТРИМАТИ

Дитина, яка відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого Інклюзивно-ресурсним центром (ІРЦ), потребує супроводу під час інклюзивного навчання

ХТО МОЖЕ БУТИ АСИСТЕНТОМ ДИТИНИ З ООП

Соціальний робітник або фізична особа - підприємець, батьки дитини з особливими освітніми потребами або особи, уповноважені ними, які пройшли відповідне навчання, організоване обласними, Київським міським центрами соціальних служб

ЯК ОТРИМАТИ

Отримати в ІРЦ висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи.

Письмово звернутися із заявою до місцевого органу соціального захисту населення (особисто, поштою або онлайн) із заявою про надання соціальної послуги, до якої додається копія висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого ІРЦ.

10.10.2022р.

ДУ Інститут отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України

Багато батьків задаються питанням: чи віддавати дитину на спортивні гуртки, після проведення кохлеарної імплантації?

У цьому дописі ми переконаємо Вас чому дитину ВАРТО віддавати на спортивні заняття після проведення операції, але звичайно ж, після реабілітації.

Ну, по-перше - це корисно для здоров’я малюка. Фізичні навантаження тренують не лише тіло, укріплюючи м’язи, а й дисциплінують, укріплюють силу волі, виносливість, характер.

По-друге - це чудова соціалізація дитини. Дитина спілкуватиметься з однолітками, знайде нових друзів.

По-третє - це розширення світогляду як самої дитини, так і її однолітків. Важливо розуміти, що будь-які обмеження – лише в середині нашого сприйняття, адже дитина з кохлеарним імплантом – не відрізняється від інших.

Тому, шановні батьки, не переймайтесь, що дитина не зможе. Довіряйте своїй малечі та собі і вперед на нетравматичні види спорту!

Дитині з КІ можна спокійно займатись: плаванням, дитячою йогою, гімнастикою, настільним тенісом, бадмінтоном, танцями та іншими не травматичними видами спорту.

#лорінститутколомійченка #лорінститут

#кі

#кохлеарнаімплантація

26.09.2022р.

Для дітей розробили ілюстровані “дихальні картки”, які допоможуть дитині заспокоїтися, узяти під контроль тривогу та прояви стресу.

Картки створені сімейною й дитячою психологинею Світланою Ройз разом із ГО “Смарт освіта” за підтримки ЮНІСЕФ. Завантажити їх можна за цим посиланням.

Набір складається з 14 карток. На кожній намальовані різноманітні обʼєкти, рухаючись контурами яких потрібно робити вдихи й видихи. Стрілки задають напрямок руху, а також мають підписи, що потрібно робити – вдих чи видих. Так пальцем дитина може обвести весь зображений предмет і заспокоїтися завдяки одночасному виконанню дихальних вправ із довгими або коротшими вдихами й видихами.

Картки можна використовувати для дітей від 3-х років і до будь якого віку. Вони можуть стати в пригоді батькам, вихователям, учителям, психологам, корекційним педагогам.

“Практикуючи ці вправи з дітьми, дорослим важливо пам’ятати: до семирічного віку всі процеси – “тілесні”. Тобто діти думають, рухаючись. Концентрація уваги, уміння зосередитися на уявному об’єкті поки лиш напрацьовуються. А ще вони не автоматизували лічбу, тож практики, в яких дитина має рахувати секунди тривання вдиху й видиху, можуть бути менш продуктивними, ніж хотілося б, відтак таких вправ тут немає”, – написано у вступі до карток.

Окрім того, виконання вправ допоможе дітям і дорослим, які мають проблеми з концентрацією уваги та зосередженням.

“Коли дитина одночасно робить дихальну практику, торкається паперу чи столу, коли пальчик відчуває стійку поверхню, око стежить за рухом, рух пов’язаний із кордонами малюнка, це одночасно задіює низку процесів, які допомагають стабілізуватися”, – наголошують у вступі.

Картки сили

Ігрові та терапевтичні картки для роботи із дітьми до 8 років від Світлани Ройз

 Запропоновані картки містять зображенням тварин, птахів, риб, комах, а також певних об’єктів та явищ природи.
 На звороті картки є невеличкий опис із пропозицією до дії.
 Для цих карток Світлана Ройз обирала образи, які знайомі майже всім дітям і які легко сприймаються ними в будь-якому віці. Картки можна
використовувати як діагностичний чи терапевтичний інструмент, а також як гру. Вони придатні для індивідуальної та для групової роботи.

22.08.2022р.

ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.

Для того, щоб дізнатися пройшов цей скачок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму.

Фізіологами встановлено, що, якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, в першу чергу – психічному, і вкрай рідко приносить успіх у навчанні. Чому так? Тому що після такого стрибка у зрості, організм дитини стає надійнішим в біологічному сенсі, а тому – працездатнішим.

Паспортний вік, в якому проходить цей напівзростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця в два роки – це дуже багато.

Після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до сидячої, досить тривалої роботи в рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі – вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися в міру дорослішання, але основа вже закладена).

Але не слід стверджувати стовідсотково, що якщо дитина виконала філіппінський тест – вона точно готова до навчання в школі.

«Шкільна зрілість» – це сукупність певних навичок і умінь дитини, таких, як: навик освоєння соціальної ролі учня; навик навчальної діяльності; вміння взаємодіяти з соціальним оточенням; фізіологічна готовність до навчання в школі.

Філіппінський тест допоможе вам визначити один з показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі.

18.08.2022р.

Міністерство освіти і науки України

Опубліковано посібник із психологічної підтримки для вчителів та дітей у часи війни.

Посібник «Коли світ на межі змін: стратегії адаптації. Психологічна підтримка вчителів та дітей у часи війни» стане у пригоді вчителям, соціальним педагогам та психологам. Матеріали можуть бути використані для проведення уроків та тренінгів.

Завантажуйте посібник за посиланням bit.ly/3PlPtfb.

Докладніше: bit.ly/3QCZENK

#ПсихологічнаДопомога

11.08.2022р.

Міністерство освіти і науки України

Психологи проєкту Підтримай дитину підготували прості вправи, які допоможуть батькам та педагогам, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, дізнатися більше про емоційний стан малечі. Вправи підійдуть для дітей 3-5 років, їх можна легко виконати за будь-яких умов: удома, в дорозі чи в укритті.

Вправа «Емоції», авторка – Ольга Набоченко

Покажіть дитині малюнок із зображенням котиків bit.ly/3uCV2hO та попросіть :

порахувати кількість тваринок, які вона бачить;

визначити та пояснити вибір, який котик подобається найбільше;

описати зовнішній вигляд і настрій котика, який найбільше подобається;

визначити, який котик за настроєм відповідає настрою дитини.

Можна запропонувати малечі самій продемонструвати ті емоції, які вона бачить у тварин, а потім поговорити з нею про те, що, на думку дитини, відчувають котики і яка причина цих почуттів.

Докладніше: bit.ly/3P3GiAH

21.07.2022р.

У межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, педагоги та психологи телеграм-каналу «Подбай про себе» розповідають про виникнення та вплив злості на стан людини під час війни.

Злість – базова емоція, що виникає у хвилини небезпеки. Вона мобілізує наші ресурси та спонукає діяти. Попри те, що злість інколи вважається мотиваційним фактором і механізмом захисту, страх мотивує зовсім інакше, адже уповільнює процеси обробки інформації. Агресія ж активно спонукає нас змінювати те, на що спрямоване невдоволення, без неї ми були б пасивними спостерігачами.

Лауреат Нобелівської премії Кайлаш Сатьяртхі зауважив, що всі його великі ідеї народилися завдяки гніву, а також визначив, що гнів – це сила та енергія, а закон природи полягає в тому, що енергія ніколи не зникне та не руйнується.

Тому рекомендуємо спрямовувати зусилля на приборкання агресії та використовувати на користь собі та рідним енергію, що виникає внаслідок злості та гніву.

Першоджерело: https://mon.gov.ua/ua/news/yak-vinikaye-ta-vplivaye-zlist-na-stan-lyudini-pid-chas-vijni

18.07.2022р.

Міністерство освіти і науки України

Експерти проєкту Підтримай дитину підготували базові поради для дорослих, як доречно будувати стосунки з дитиною, що переживає посттравматичний стрес.

Вони допоможуть налагодити контакт, заспокоїти та виявити піклування про малечу:

подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей;

частіше обіймайте та притуляйте дитину до себе;

говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом;

приділяйте дитині якомога більше часу та уваги;

постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці;

поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося;

намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими родичами;

дотримуйтеся звичного режиму дня, створюйте умови для ігор та відпочинку;

відповідаючи на запитання дитини про події, що відбулися, пояснюйте усе простими словами, уникайте подробиць, що можуть налякати, а також пояснюйте, що відбувається у поточний момент;

намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про події, які можуть травмувати психіку малечі;

дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно;

будьте терплячими, якщо дитина починає поводитися, як діти молодшого віку;

дозвольте дитині сумувати, вислуховуйте її думки і страхи без осуду, питайте, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб почуватися в безпеці;

чітко визначте правила поведінки дитини та поясніть їх;

заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.

Телеграм-канал «Підтримай дитину» https://t.me/pidtrumaidutuny створено за підтримки МОН з труботою про батьків і дітей в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.